Микола Костянтинович Пойдеменко
Може,
є за морями країна,
Де
життя, немов казка сама,
Та
такої, як цвіт – Україна,
На
Землі не було і нема!..
Так патріотично висловив свою синівську
відданість Україні поет-пісняр із Писарівщини, учитель української мови та
літератури, відмінник народної освіти УРСР Микола Костянтинович Пойдеменко.
М.К.Пойдеменко належав до когорти
українців, загартованих лихоліттями
бурхливого ХХ століття. Він
пройшов великий шлях земного життя, наповнений учительською
мудрістю й людською добротою, залишивши у спадок прийдешнім поколінням
поетично-пісенну скарбницю свого таланту.
Завданням та метою нашого дослідження
було відшукати та впорядкувати рукописні збірки та фотографії поета-пісняра, вшанувати пам’ять людини і земляка, який у
піснях та віршах прославив Диканський край, Полтаву, Полтавщину і з
гідністю проніс горде звання учителя.
У ході дослідження ми дізналися, що
народився Микола Костянтинович Пойдеменко 1 березня 1913 року в бідній
робітничій сім'ї на околиці міста Полтави, у її тихому куточку – Кобищани у
родині Костя Івановича, уродженця села Тахтаулового, і Дарії Харитонівни –
неписьменної селянки з приміського хутора Онацьки. Нелегким було його дитинство,
проте він успішно закінчив полтавську семирічку імені Т.Г.Шевченка. [Городницька Я. Зачарований красою
слова/видання 2-е доповнене. – Полтава, Дивосвіт, 2013.]
Шкільна наука привела юного Миколу
Пойдеменка 1 вересня 1930 року до Полтавського інституту соціального виховання.
Майбутній поет навчався у професора
Ю.Ю.Циганенка, викладачів В.С.Оголевця, Гаєвського, Долинського, Гусова,
Пошивайла, майбутнього ректора – Семиволоса... [Пойдеменко М.Як заповів Тарас//Трудова слава. – 1998. –С.4.]
1931 року в полтавській газеті
«Більшовик Полтавщини» з’явився перший вірш Пойдеменка, який звучав як реквієм
за десять років до жорстокої війни.
[Івашко А. Слово з війни. – Диканька, 1990. – С.1-2.]
- Чи летить війни прийдешньої літак? -
Так!
- Піде хто у бій грудьми? - Ми! «Передгроззя».
11 листопада 1933 року після успішного
закінчення інституту М.К.Пойдеменко став викладачем української мови та
літератури Писарівщинського ветзоотехнікуму Диканського району. [Кузьменко О. А роки летять, як не
стриножені коні. //Трудова слава.1993. – С.2.]
Перші поетичні твори Миколи Пойдеменка
з'явилися у студентській стіннівці. Згодом у селі Писарівщині народяться його
ліричні твори про красу навколишньої природи:
Гарно
в нашому селі весною,
Соловейко
день і ніч співа.
Вабить
зір красою чарівною
Даль
ланів і зелень лісова…
[Пойдеменко
М. Засіяли зорі. – Диканька, 1993. – 10с.]
У 1934 році у Писарівщині Микола
Пойдеменко зустрів свою долю - Ніну Йосипівну. Подружжя Пойдеменків виховало доньку
Тамілу й сина Ігоря. [Пойдеменко М.Як заповів Тарас//Трудова
слава. – 1998. –С.4.]
Довоєнної пори молодий поет пише вірші,
пов'язані з тривожним становищем у світі, друкує їх у місцевій районній та
обласній пресі. Чотири роки Великої Вітчизняної війни політпрацівник, а згодом
командир зенітного полку лейтенант Микола Пойдеменко з боями пройшов у складі
колишньої 171-ої Червонопрапорної ордена Кутузова Ідрицько-Берлінської
стрілецької дивізії від Старої Руси до Берліна. [Івашко А. Слово з війни. – Диканька, 1990. – С.1-2.]
Були
ми молодими, як почалась війна,
Вітчизну
захищати покликала вона…
"Були ми молодими", 1944 р. [Пойдеменко М. Слово з війни. – Диканька,
1990. – 43с.]
Під час коротких перерв між боями 1942
року у невеликому фронтовому блокноті лейтенант Микола Пойдеменко писав:
Ніколи
над Києвом літом
Не
випадуть білі сніги.
Ніколи
народ мій під гнітом
Не
будуть тримать вороги... "Україна"
На фронті поет підтримував бійців
дотепним словом, жартом, розповідав цікаві історії про славний диканський край.
Ішов
я на війну тяжку,
Тремтіли
в небі сині зорі.
В
моєму речовім мішку
Був
томик Гоголевих творів...
Пойдеменко М.
Слово з війни. – Диканька, 1990. – 43с.]
Однополчанин М.К.Пойдеменка Герой Радянського Союзу
М.Толкачов у воєнних спогадах писав, що поезія політпрацівника, лейтенанта
Пойдеменка були його вірними супутниками у військових походах. [Правда Диканщини. – 1941. – С.2.]
Пам'ять про тих, хто не повернувся
додому, залишалася у віршах та піснях поета післявоєнної пори. Одна із них
присвячена нашому землякові, випускникові Великобудищанської школи, Герою Радянського
Союзу гвардії капітану І.І.Даценкові:
Ніжні
звуки баяна
Полились
біля ставу
Про
Даценка Івана,
Його
подвиг і славу… "Ніжні звуки баяна".
М.К.Пойдеменко зумів побачити серед
згарищ, залишених війною, красу рідної Полтави з її історичними пам'ятками та
вишневими садками. У грудні 1945 року з'являється вірш "Полтава":
Полтава
пишається здавна
Вбранням
у зеленому листі.
Полтава
– це дівчина славна
У
квітах, стрічках і намисті…
Поезії
Миколи Пойдеменка доступні кожній людині, кожному українцеві, бо
написані з такою мудрою простотою, яка допомагає вірити у краще й жити задля
нього.
Моя
країна – Україна,
Біля
Диканьки я живу.
Росте
он дуб, цвіте калина,
Лунає
пісня солов’їна,
Роса
лягає на траву... "Моя країна – Україна".
У ході наукового дослідження ми
дізналися, що викладач української мови і літератури, завуч ветзоотехнікуму
М.К.Пойдеменко навчив і виховав понад 5 тисяч спеціалістів сільського
господарства. Серед них Герої Радянського Союзу Іван Даценко, Микола Дігтяр,
Василь Рева, Герой Соціалістичної праці Надія Ваць. [Дяченко А. І учитель, і поет/Дяченко А.// Педагогічний вісник. – 1998.]
Деякі
вірші М.К.Пойдеменка присвячені
учительській професії:
Стрінеш
все у праці педагога:
Творчу
радість, смуток і біду,
Нелегка
учительська дорога,
Але
я на іншу не зійду…
"Школа".
[Пойдеменко М.
Кредо// Трудова слава. – 1997. – С.3.]
Спілкуючись з родиною поета та вивчаючи
сторінки трудової біографії, ми довідалися, що педагогічну діяльність
М.К.Пойдеменка гідно оцінила держава. Він нагороджений Почесною Грамотою
Президії Верховної Ради України, орденом "Знак Пошани", численними
медалями. Протягом чотирьох років був учасником Виставки досягнень народного
господарства СРСР. [Пойдеменко Т.Спогади
про батька // листування з Т.М.Пойдеменко//].
Один із розділів наукового дослідження
стосується аналізу поетичного доробку митця.
Вірш Миколи Пойдеменка до газети "Молодь України" ще 1947 року
редагував відомий український поет Володимир Сосюра. 1958 року вийшла у світ перша поетична
збірочка поета "Біля Диканьки", за яку авторові дякував сам Олесь
Гончар. [Пойдеменко М. Біля Диканьки. –
Полтава, 1958. – 48 с.]
Про поета схвально відгукувався і наш славетний
полтавець Олександр Ковінька. [Ковінька
О. Моя мила, моя славна Полтава. – Полтава, 1938.] Полтавський поет
Феодосій Роговий у листі до Миколи Пойдеменка писав: «Якщо людина чує світ і
Природу, значить, вона справжня, значить, вона жива…». [Пойдеменко М. Кредо// Трудова слава. – 1997. – С.3.]
Перегортаючи старі газети, аналізуючи
поетові спогади, ми дізналися, що Микола Пойдеменко зустрічався з Пилипом
Капельгородським, Іваном Цюпою, Максимом Рильським, Іваном Ле, Юрієм Смоличем,
Миколою Бажаном, Олесем Гончаром. Частими гостями у писарівщинській садибі
Миколи Пойдеменка були Іван Нехода,
Микола Нагнибіда – з Києва, Феодосій Роговий, Олексій Кузьменко, Олесь Юренко,
Анатолій Дяченко – з Полтави. [Юренко О.
Біля Диканьки. – Полтава, 1958. – С. 3-6.]
В ході підготовки науково-дослідницької
роботи ми ознайомилися зі збірками поета: "Біля Диканьки" (1958р.),
"Слово з війни" (1990р.), "Пісня з Диканьки" (1993р.),
"Засіяли зорі" (1993р.), "Віночок диканських пісень"
(1998р.), відшукали поезії, оповідання, замальовки, надруковані в республіканських,
обласних, районних виданнях.
На рахунку поета-пісняра М.К.Пойдеменка
більше ста пісень, мелодії до яких написали професійні та самодіяльні
композитори, серед яких О.Білаш, В.Філіпенко, В. Міщенко, О.Чухрай,
В.Гурмаженко, М.Фісун. А.Жданов,... Їх друкували збірки: "Любисток",
"Співає Полтавщина", "Школа гри на бандурі", "Співає
народний хор", альманах "Полтава"... [Пойдеменко М. Віночок диканських пісень. – Диканька, 1993. С.3-5.]
Серед відомих пісень М.К.Пойдеменка:
«Земле моя», «Калинова віть», «Санжарівки», «Козацькому роду нема переводу»,
«Бузина» і, звичайно, «Гарні полтавські дівчата», яка стала своєрідною візитною карткою Полтави й Полтавщини.
[Пойдеменко М. Віночок диканських пісень.
– Диканька, 1993. С.3-5.]
Кажуть усі, що Полтава хороша,
Співом дзвінка й кучерява,
Навіть як випаде взимку пороша,
Буде весняна й ласкава…. "Гарні полтавські дівчатa".
На честь 800-річчя Полтави Микола
Пойдеменко разом з композитором
Валентином Міщенком написали пісню "Калинова віть":
В
зеленій діброві червона калина,
І
сонце над нею багато століть.
Калина,
калина – то є Україна,
Полтава,
Полтава – калинова віть…
"Калинова віть".
Пісні на слова М.К.Пойдеменка співають у Диканьці, вони звучать під час літературно-мистецьких
свят у Полтаві та інших містах краю:
Це
Гоголь уславив
Диканьки
ім’я
Квітуйся,
красуня,
Диканько
моя…
"Диканський
вальс".
[Городницька Я. Зачарований красою слова
/видання 2-е доповнене. – Полтава, Дивосвіт, 2013. – 51 с.]
М.К.Пойдеменко розумів, що лише у
єдності – сила українського народу, тому щиро закликав своїх земляків до злагоди
й взаєморозуміння.
Щоб
разом будувати нам єдності мости,
Здружімось,
українці, як сестри і брати…
[Пойдеменко
М. Свою зорю у небі пізнаю//Трудова слава. – 1993. – С.3.]
Шкода, що поет-пісняр М.К.Пойдеменко так
і не став членом Спілки письменників Полтавщини, він був людиною одержимою і
дуже скромною. [Юренко О. Біля Диканьки.
– Полтава, 1958. – С. 3-6.]
Диканчани бережуть світлу пам'ять про свого
земляка. 1 березня 2013 року підготовлено й проведено урочистості з нагоди
встановлення на будинку М.К.Пойдеменка у Писарівщині меморіальної Дошки. У
Великобудищанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відбувся літературно-мистецький
вечір "Зачарований красою слова", присвячений 100-річчю з дня
народження поета-пісняра. [Крюченко Н.
Вшанували поета.//Трудова слава. 2013. – С. 3.]
У музеї історії школи оформлено куточок пам'яті поета-пісняра,
впорядковано його рукописні збірки, газетні матеріали, фотографії. Презентація
поетичної та пісенної спадщини М.К.Пойдеменка відбулася у рамках ХХХ обласного
краєзнавчого зльоту у м.Полтаві в березні 2013року.
Вважаємо за необхідне донести до кожного
українця активну громадянську позицію нашого сучасника, педагога й
поета-пісняра із Писарівщини М.К.Пойдеменка рядками його поезій:
Україно, дарована Богом,
Ти –мій дім, ти - мій сад, ти - мій
храм.
Я від тебе не хочу нічого,
А тобі все, що маю віддам…
Ярослава Городницька
Література
1.
Городницька Я. Зачарований красою слова
/видання 2-е доповнене. – Полтава, «Дивосвіт», 2013. – 51 с.
2.
Дяченко А. І учитель, і поет / Дяченко
А.// Педагогічний вісник. – 1998.
3.
Івашко А.С. Слово з війни. – Диканька,
1990. – С. 1-2.
4.
Ковінька О. Моя мила, моя славна Полтава.
– Полтава, 1938.
5.
Кузьменко О. А роки летять, як
нестриножені коні. //Трудова слава. 1993. – С.2.
6.
Крюченко Н. Вшанували поета.//Трудова слава.
2013. – С. 3.
7. Пойдеменко
М. Біля Диканьки. - Полтава, 1958. – 48
с.
8. Пойдеменко М. Віночок диканських пісень. –
Диканька, 1993. – С.3-5.
9.
Пойдеменко М. Кредо// Трудова слава. –
1997. – С.3.
10.
Пойдеменко М. Пісня з Диканьки. – Диканька,
1993. – 42 с.
11.
Пойдеменко М. Слово з війни. – Диканька,
1990. – 43 с.
12.
Пойдеменко М. Свою зорю у небі пізнаю//Трудова
слава. – 1993. – С.3.
13.
Пойдеменко М. Як заповів Тарас // Трудова
слава. – 1998. – С.4.
14.
Пойдеменко
Т. Спогади про батька // листування з Т.М. Пойдеменко.
15.
Правда Диканщини. – 1941. – С.2.
Немає коментарів:
Дописати коментар